A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Кіптівська громада
Чернігівська область, Козелецький район

85-не вік, якщо душею молодий!

Дата: 19.07.2019 15:56
Кількість переглядів: 49

"Мої роки - моє багатство" , - співається у відомій пісні та не всі, хто дожив скажімо до вісімдесяти, або й більше так оптимістично ставляться до свого поважного віку. Воно й не дивно, адже ці люди бачили й лихоліття війни і роки відбудови, пережили тотальне безгрошів’я, все життя тяжко працювали  щоб прогодувати сім’ю, підняти на ноги дітей, тепер все це дає про себе знати у вигляді хвороб. Проте є й такі, що просто не звертають жодної уваги на них, випив зранку таблетку від тиску, вдень ще від чогось і продовжуєш радіти життю. Саме до таких людей можна віднести і Василя Прокоповича Цибулю, жителя села Вовчок Кіптівської об’єднаної територіальної громади, його енергійності та бажанню жити можуть позаздрити навіть тридцятирічні.

Народився Василь Прокопович у Вовчку 15.07.1934 року, закінчив семирічну школу, але не зміг вступити на навчання до технікуму, бо мав лише сім класів освіти, проте бажання вчитися було настільки сильним, що молодий чоловік записався у Остерську вечірню школу і долаючи кожного дня більше тридцяти кілометрів таки отримав середню освіту і вступив до Козелецького ветеринарного технікуму.

Після закінчення навчання працював поштарем, згодом за спеціальністю – зоотехніком. Ще пізніше шість разів обирався секретарем сільської ради, адже саме робота з людьми приносила найбільше професійне задоволення.

А ще в душі Василя Прокоповича завжди лунає пісня і щоб залунала вона і в серцях односельців пішов працювати в сільський будинок культури де у 80-х роках організував ансамбль «Вербиченька», який діє і до цього часу та вже має безліч нагород та носить горде звання Народного! "Найбільше в цьому житті я люблю – робити людям добро, а найбільше боюся самотності, тому й одружувався чотири рази", – сміється Василь Прокопович розповідаючи про свою сім’ю.

Вважає, що сім’я для людини найголовніша і найбільша цінність в житті, а діти з онуками і правнуками це ліки від старості і усіх хвороб.

Та Василю Прокоповичу інших ліків і не потрібно бо йому хворіти немає коли, бо ж знаходиться в постійному русі, активний, має гарну пам’ять і ясний розум, про це говорить і те що його статті до сих пір друкують в обласній газеті «Сільські вісті». А ще досі бере участь у виступах свого дітища - народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Вербиченька», де грає на бубні.

Тож незважаючи на прожиті роки, справді молодий той, хто молодий душею та ще й передає свій запал оточуючим. Бажаємо Вам шановний, Василе Прокоповичу, здоров’я на многії літа, невичерпної енергії, бажання жити і творити на радість людям.

 

 

 

 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень