A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Кіптівська громада
Чернігівська область, Козелецький район

26 квітня День пам'яті Чорнобильської трагедії

Дата: 27.04.2020 08:37
Кількість переглядів: 32

26 квітня – це один із тих днів історії, який об’єднує нас, українців, одним смутком, однією печаллю, адже саме цього дня 1986 року, сталася наймасштабніша техногенна катастрофа в історії людства – вибух четвертого енергоблоку на  Чорнобильській атомній електростанції.

І хоча із часу аварії минуло вже 34 роки, проте  її відлуння ми відчуваємо дотепер і будемо відчувати ще довгі десятки років, адже у навколишнє середовище у результаті вибуху потрапило десятки тон радіоактивних елементів таких як стронцій, цезій, йод, плутоній та багато інших, які випромінюватимуть смертельну радіацію більше сотні років.

Разом із тим мало хто із нас замислювався над тим фактом, що якби не пожежники, які ліквідували ту страшну пожежу, то наслідки могли б бути набагато більшими, можливо б більша частина нашої держави стала б «зоною відчуження». Як говорять офіційні статистичні дані в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь 600 тисяч осіб, які пізніше отримали статус ліквідаторів та були прирівняні до учасників бойових дій. Це величезна кількість людей, тільки уявіть, це як все населення міста Чернігів помножене на два, або майже півтора відсотки усього населення України. Саме ці мужні люди зробили все від них залежне аби зупинити «невидимого ворога» – радіацію.

Зупинили, але залишили там, біля четрвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, своє здоров’я, а дехто навіть життя. Покоління нинішнє та наступні мають за обов’язок шанувати тих, кого ми називаємо ліквідаторами, поряд із ветеранами які захищали і захищають ВСІХ НАС на фронтах, адже всі вони виконали свій обов’язок із честю.

В Кіптівській об’єднаній територіальній громаді наразі проживає 42 учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, найбільше в селі Прогрес аж 19 чоловік. Всі ці чоловіки пройшли пекло Чорнобиля, їм вдалося вижити, проте дози радіації, отримані тоді не пройшли дарма, більшість з них має значні проблеми зі  здоров’ям. Та кожен з ким вдалося поспілкуватися говорить, що виконував свій громадський обов’язок, бо того вимагав час, суспільство та врешті-решт розуміння істини -  «ніхто окрім нас». Так, тоді ніхто  не розумів масштабів лиха, яке сталося, мало хто знався на ядерній енергетиці, тому їхали не роздумуючи, бо так було потрібно. Проте, навіть через роки, коли всі хвороби які спричинила радіація одночасно дали про себе знати,  ці мужні чоловіки не змінили своєї думки.

Зі спогадів ліквідатора Пісоцького Миколи Івановича, жителя с. Прогрес

  • Увечері 1 травня до нас додому прийшов сільський голова і секретар сільської ради принесли повістку, куди саме мене мобілізовують не поточнили, та ми з дружиною все зрозуміли і без слів. Вже 2 травня я був в одній з військових частин. Після короткострокового навчання одразу в Прип’ять, де офіційно ліквідував наслідки аварії з 19 травня по 1 червня. Основним завдання нашої бригади було вивезення радіоактивного графіту з під четвертого енергоблоку. Ця робота була дуже небезпечною, бо опромінення в сотні разів перевищувало норму, тому працювали ми лише одну годину на день. В інший час обмотували плівкою, тоді вже знезаражені будинки. Кожного дня по прибутті до місця дислокації в село Оране, медики вимірювали рівень здобутої радіації. Вже наприкінці травня я здобув такий рівень радіації, який вже не дозволяв працювати, тому мене відправили на лікування до одного з госпіталів Києва.

Ще один з ліквідаторів, також житель Прогресу, який попросив не називати його ім’я, займався вивезенням «Рудого лісу», який також постраждав в результаті аварії.

  • Моїм основним завдання було вивезення щойно спиляної хвої до спеціально відведеного місця. В декількох кілометрах від самої електростанції був викопаний здоровенний котлован, в який я відвозив спеціально обладнаним КАМАЗом, з оцинкованим кузовом, деревину, а бульдозери її зрівнювали з землею. Самі розумієте техніка є техніка, тому всякого бувало, іноді доводилося  виходити з машини тому контактував з зараженими деревами дуже близько. І саме тоді відчув на смак, яка ж вона та радіація, передати ці відчуття неможливо -  це присмак металу і ще незрозуміло чого, але в пам’яті він зі мною назавжди.

       Вже традиційно, напередодні 26 квітня в Кіптівській об’єднаній громаді проходять масові заходи по вшануванню героїв-ліквідаторів. Проте цього року пандемія коронавірусу внесла свої корективи. Проте, це ніяк не применшує вдячність керівництва громади та всіх її жителів перед учасниками ліквідації аварії. Кожному із них були передані слова глибокої вдячності за їх подвиг, разом із пам’ятним подарунком, від виконавчого комітету сільської ради. Не маючи змоги вшанувати їх на сцені будинків культури назвемо їх поіменно на сторінках сайтів, соціальних мереж, газет…

Король Василь Іванович

Кожушко Микола Миколайович

Козел Ігор Борисович

Абрамов Геннадій Вікторович

Урсул Володимир Васильович

Кобижча Віталій Іванович

Супрунюк Василь Антонович

Устименко Володимир Васильович

Рубан Василь Антонович

Дудка Микола Миколайович

Пенський Віталій Іванович

Таран Михайло Васильович

Данченко Віталій Павлович

Скороход Валерій Володимирович

Ткаченко Володимир Володимирович

Матюшко Володимир Олександрович

Бондаренко Григорій Петрович

Додатко Юрій Дмитрович

Корогод Віталій Петрович

Песоцький Микола Васильович

Шеремет Володимир Михайлович

Кравченко Анатолій Павлович

Смолик Віктор Миколайович

Юрченко Василь Васильович

Пузирний Василь Григорович

Орел Василь Васильович

Обабко Володимир Миколайович

Шокун Микола Миколайович

Безродний Володимир Миколайович

Биковець Олексій Іванович

      Проте частина героїв-ліквідаторів не дожили до цього дня. Тож вічна їм пам’ять та вдячність з боку живих

Литвин Анатолій Федорович

Медвідь Володимир Олександрович

Царенко Олексій Олексійович

Попов Юрій Миколайович

Марченко Юрій Анатолійович

Артюшенко Володимир Савелійович

Трутень Василь Андрійович

Новик Іван Михайлович

Сташук Микола Іванович

Захаревич Федір Хомич

Гвелісіані Гела Миколайович

Руденко Михайло

Коваленко Микола Миколайович

Трофимчук Василь Федосович

Шенгерей Микола Іванович

Прокопенко Василь Степанович

Корогод Леонід Петрович

Риженко Михайло Якович

Ткаченко Михайло Федорович

           Пам’ятаймо ж про відповідальність держави, народу, кожної людини за те, щоб світ був благополучним і безпечним. Це також наш обов’язок перед героями і жертвами Чорнобиля. Хай залишиться в минулому і ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи, а пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і безпеку.


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень