A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Кіптівська громада
Чернігівська область, Козелецький район

Отримати професію акушера - мій свідомий вибір

Дата: 19.06.2020 09:53
Кількість переглядів: 20

Ми знаємо багато видатних постатей, які зробили важливий внесок у державотворчість, мистецтво, науку і вважаємо їх героями. Проте цікаво те, що дуже часто поряд із нами проживають люди, які своєю сумлінною працею та ставленням до інших людей заслужили право на визнання їх заслуг перед суспільством. Саме тому ми намагаємось ще раз згадати про цих людей на шпальтах періодичних видань та публікуємо статті саме про таких жителів нашої громади.

 Кожного року у червні, відзначається День медичного працівника, а всім відомо, що ця професія із тих, де «колишніх» не буває, а коли ти ще й гарний спеціаліст -  про тебе пам’ятатимуть через роки.

Тож сьогодні наша розповідь про Сухиліну Галину Григорівну, яка майже сорок років пропрацювала в Прогресівському фельдшерському пункті.

А народилася Галина Григорівна 10 жовтня 1937 року в селі Чемер Козелецького району. З самого дитинства Галина мріяла стати лікарем. І як зараз зізнається: «Це була найзаповітніша моя мрія та найбільше бажання і хоча у нашій сім’ї лікарів не було, проте щось невідоме постійно підштовхувало мене до цієї професії. Цікаво те, що починалось все із раннього дитинства, то пташку поранену бува принесу додому, то котів і собачок лікувала. Та найбільше хотілось допомагати людям». Це бачили і батьки юної Галі, тому звичайно ж підтримали доньку у її бажанні вступати, по закінченню школи, до медичного інституту, аж в далеку Одесу.

Проте інколи доля робить круті повороти, які здавалось би перешкоджають здійсненню мрій, в ті роки на одне місце в інституті був величезний конкурс - аж вісімнадцять абітурієнтів на одне місце, тож на превеликий жаль, хоча всі іспити склала добре, проте через сильну конкуренцію не пройшла відбір. Та бажання бути медиком було сильніше за обставини, і тому Галина Григорівна вирішує вступати до Одеського медичного училища, яке на крок наближало її до омріяної професії лікаря. Тож вже в 1957 році Галина вийшла зі стін училища дипломованим фельдшером-акушером. Перед тим як знову випробовувати свої сили при вступі до інституту, пані Галина  вирішує попрацювати за фахом і потрапляє за розподілом на рідну Чернігівщину до села Гальчин.

І ось тут стався переломний момент в житті Галини Григорівни – вона зрозуміла, що мрія її вже здійснилась бо вже зараз на посаді акушера вона по справжньому допомагає людям, ба більше того – допомагає з’являтися на світ малюкам, тож вирішила, що знайшла своє призначення в житті. «Це був абсолютно свідомий вибір. Мені здається, що лікар акушер — найбільш позитивна спеціальність серед усіх інших, бо допомагати жінкам, відчувати чудо народження дитини — то є велике задоволення. Ти завжди маєш бути готовим до несподіванок, швидкого прийняття нестандартних рішень, вміти брати відповідальність за життя пацієнта. Акушери кожного разу відповідають одразу за двох: матір і дитину. Справжній лікар на мій погляд — це той, хто любить людей та став лікарем за покликом серця, має терпіння і розуміє, що треба все життя навчатися. А ще — обов’язково отримувати задоволення від своєї професії. Якщо його немає — можливо, слід задуматися, чи варто працювати лікарем?» - говорить Галина Григорівна

Єдине що хотілося Галині працювати поряд з рідним домом та батьками, тож коли в 1960 році її призначили патронажною акушеркою фельдшерського пункту в Прогресі радості не було меж.

Саме з цієї посади й розпочалася найважча і найцікавіша сторінка життя Галини Григорівни. Адже населення Прогресу, на той час, переважно молоді люди, які тільки-но  створювали власні сім’ї, а отже й народжували дітей, тож роботи акушеру вистачало. На рахунку пані Галини більш сотні прийнятих пологів, близько десяти з них – пологи в екстремальних умовах, без лікаря, апаратури та іншого необхідного начиння, лише Галина Григорівна та її золоті руки. І хоч пройшов не один десяток років, кожного новонародженого пам’ятає поіменно.

В перервах між роботою, яка забирала чи не увесь час, Галина Григорівна й сама вийшла заміж, бо кохання знайшло її навіть на роботі. Молода, жвава і красива лікарка приглянулася пацієнту фельдшерського пункту, який навіть після одужання не давав дівчині проходу, тож  незчулася як закохалася й сама. Разом з чоловіком народили двох чудових синів, проте довго всидіти у декретній відпустці не могла, як би не було тяжко віддавати до дитячого садочка своїх ще таких маленьких синочків, все одно Галина Григорівна не змогла довго прожити без улюбленої роботи, яку любила майже як і свою сім’ю. Сини виросли, подарували трьох онуків, а ті в свою чергу вже двох правнуків.

Відповідальну та працелюбну акушерку помітило і керівництво, тож у 1985 році Галина Григорівна призначена на посаду завідуючої фельдшерським пунктом. На цій посаді пропрацювала дев’ять років, та нажаль життя інколи буває несправедливим навіть до найкращих представників людства. Новий поворот долі, пов’язаний із одвічним вибором - сім’я чи улюблена робота, адже в один момент тяжко захворів чоловік і мама, тож поклавши край власній кар’єрі, розставила пріоритети та обрала найрідніших і хоч як не просили пацієнти залишитися на посаді – твердо вирішила сім’я то найголовніше.

Зараз говорить, що ні на хвилину не пошкодувала про своє рішення, бо змогла бути поряд зі своїми рідним та коханими людьми в останні хвилини їхнього життя. Та як говориться «професія медика - то на все життя», тож  повністю піти з професії не дали жителі Прогресу, без яких не обходився й день життя сім’ї Сухиліних йшли консультуватися, просить поради, одним словом двері квартири не зачинялися ні на мить.

         Сьогодні Галина Григорівна веде активний спосіб життя: «Не даю собі розслабитися, як кажуть, «спокій нам тільки сниться»,  читаю багато книжок, дивлюсь улюблені фільми і звичайно ж чекаю на онуків. Разом із тим мені небайдуже, те як розвивається медицина у нашій державі та у нашому селі, приємно, що є помітні зрушення у кращий бік. Тож бажаю колегам в першу чергу, здоров’я, а також збереження тих принципів,  яким нас вчили в медичних закладах, а саме: субординації, піклування про пацієнтів, моральним вимогам, терпінню та постійному самовдосконаленню. Адже медик – це професія,  яку вивчають все життя, бо, зупинившись на мить, можна відстати на версту»

   Ми ж бажаємо Галині Григорівні здоров’я, довгих років життя, сімейного затишку та невичерпної пам’яті в людських серцях.

 

 

 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень